20 .11 .2025 року у групі № 39 майстер виробничого навчання Косматова Ольга Вікторівна провела урок пам’яті та національної стійкості на тему : «Голодомор 1932–1933 років – геноцид українського народу» До 92-х роковин Голодомору . Виховна година, присвячена вшануванню 92-х роковин Голодомору 1932–1933 років, стала глибоким уроком національної пам’яті, історичної правди та стійкості українського народу. Майстер Косматова О. В., спираючись на презентаційний матеріал, успішно донесла до студентів трагічний зміст цієї події. Захід розпочався з чіткого визначення терміну «геноцид», підкресливши, що Голодомор був не випадковою трагедією, а умисним злочином, скоєним тоталітарним режимом з метою знищення національної групи. Студенти засвоїли: навмисне винищення найактивнішої, найбільш незалежної частини українського селянства, що було фундаментом сільського господарства та носієм національної культури. Було оприлюднено вражаючі дані: 17 смертей щохвилини, 25 000 — щодня, а загальна кількість жертв сягає мільйонів. Це підкреслило масштаб національної катастрофи. Презентація наочно продемонструвала умисне створення нестерпних умов життя через повне вилучення продуктів харчування та заборону доступу до ліків. Було розглянуто, як люди намагалися вижити, вживаючи в їжу сурогати, такі як хліб та млинці з жолудів та ляскавки, борщ зі щавлю-гороб’юшки, вермішель з листя липи та кашу з конюшини. Підкреслено роль репресивних законів («Закон про п’ять колосків») у знищенні селян, що остаточно підтверджує факт цілеспрямованого терору голодом. Виховна година завершилася закликом до глибокого осмислення та збереження пам’яті. Огляд фотографій та пам’ятників жертвам Голодомору (пам’ятник «Ангел, що плаче» ) став наочним підтвердженням необхідності пам’ятати минуле. Пам’ять про Голодомор — це не просто вшанування жертв, це урок національної гідності та стійкості. Знання історії Геноциду є нашою зброєю проти повторення тоталітарних злочинів. Обов’язок кожного українця — передати цю правду наступним поколінням, щоб захистити незалежність і майбутнє нашої нації. Нехай палає свіча пам’яті, що поєднує нас у цій скорботі.
