Сьогодні студенти та майстри виробничого навчання нашого закладу долучилися до написання Всеукраїнського радіодиктанту національної єдності — щорічної події, яка об’єднує українців навколо рідного слова, спільних цінностей і любові до України.

Як викладачка української мови та літератури, я ініціювала й організувала участь нашої спільноти в цьому заході. Приємно, що студенти та колеги підтримали цю ініціативу й стали частиною великої всеукраїнської мовної родини.

Цьогорічний диктант залишив позитивні враження. Насамперед порадував темп читання: нарешті текст звучав розмірено, без надмірного поспіху, що давало змогу уважно слухати й записувати почуте.

На жаль, не обійшлося й без технічних труднощів. Проте завдяки небайдужості та оперативній допомозі вдалося їх подолати й продовжити участь у заході. Особливу подяку хочу висловити студентці Казаковій Марії, яка допомогла всім нам почути диктант і долучитися до цієї важливої мовної події. Щиро дякую Марії за ініціативність, відповідальність і готовність прийти на допомогу!

З орфографічного погляду диктант не був надто складним, хоча й мав свої «родзинки». Не обійшлося без слів, написання яких могло викликати сумніви: пів хвилини, хоч-не-хоч, будь-які, ЗСУшного. Приємно, що цього разу не було діалектизмів і слів із двома апострофами. Водночас текст був насичений пунктуаційними конструкціями: знаками питання, прямою мовою, вставними словами, уточненнями, зворотами. Не бракувало й ком, двокрапок та тире. Адже диктант не може бути зовсім легким — він дає можливість перевірити власні знання, пригадати правила й попрацювати над уважністю.

Окремо хочеться відзначити формат озвучення диктанту. Цього року до читання долучився вчитель української мови Артур Пройдаков , який працював у дуеті з Дариною Астаф’євою. Відчувається, що організатори дослухаються до думки суспільства й поступово повертають педагогам належне місце в таких мовних ініціативах. Хоча до повної довіри до професійного вчительського читання ще є шлях, позитивні зміни вже помітні. Дарина Астаф’єва намагалася дотримуватися комфортного темпу, а її вимова була чіткою та виразною — саме те, що так важливо під час написання диктанту.

Щиро дякую колегам за співпрацю та гарну організацію участі студентів! Під’єдналися на всі 100. Завдяки спільним зусиллям такі заходи стають не просто перевіркою грамотності, а справжньою подією, яка гуртує нашу освітню спільноту.

Шановні студенти, дякую кожному й кожній за участь! Не так важливо, скільки помилок ви, можливо, допустилися. Набагато важливіше, що ви знайшли час, долучилися до спільної справи й відчули себе частиною великої української спільноти.

За кілька днів усі охочі зможуть перевірити себе, адже на сайті «Суспільного» обіцяли оприлюднити текст диктанту. Це гарна нагода проаналізувати написане, звернути увагу на складні моменти та, за потреби, повторити правила українського правопису.

Але незалежно від результату пам’ятаймо головне: участь у диктанті — це не лише про грамотність, а й про єдність, повагу до рідної мови та відчуття спільності.

Недарма у тексті диктанту прозвучала думка, яка сьогодні особливо відгукується: «Наша зустріч важливіша за будь-які правила».

Дякую всім, хто був сьогодні з нами! Бажаю успіхів, натхнення та любові до українського слова!

Єднаймося мовою! Пишаймося тим, що ми — українці!

Вікторія Жовтоног